1. Чого вчиться дитина в сім'ї. Виступ вихователя старшої групи Зейкан Марини Петрівни.

2. Вплив слова на психічний розвиток дитини. Виступ практичного психолога Попфалуші Олесі Андріївни.

Звичайно, що перший крок у житті дитина робить за допомогою своїх близьких – мами, тата, бабусі, дідуся, які завжди поруч, розрадять та підтримають. Але що  означає приймати дитину безумовно? Це – любити її тільки тому, що вона є, отже коли вона народилась, батьки нічого не вимагали і не чекали від неї. Вони просто бажали, щоб вона була здорова та щаслива.

А зараз дитина виросла, і відношення до неї змінюється – це вірно. Але, буває, настільки, що важко повірити, що вона батькам в радість.

А зараз для того, щоб впевнитися, наскільки та в якій мірі змінюється тон голосу  та зміст слів, що вимовляють батьки, я пропоную вам сценку "Статуя дитини"

(сценка "Статуя дитини"). Для цього потрібен один бажаючий, який зіграє роль дитини.

Коли бажаючий вийде зіграти роль дитини,пропонуємо обрати серед присутніх людину, в якій він бачить підтримку. Далі просимо його стати за спиною "дитини", покласти руки до спини "дитини" і ні в якому разі не відпускати їх під час дії.

Далі ділимо присутніх приблизно на 6 груп і роздаємо фрази, які будемо казати під час ігри.

Для цього потрібен один охочий, який зіграє роль дитини. Коли добровольця знайдено, пропонуємо обрати серед присутніх людину, в якій він бачить

підтримку. Далі просимо цю людину стати за спиною «дитини», покласти руки на спину «дитини» і в жодному разі не відпускати їх під час дії.

Потім ділимо присутніх приблизно на 6 груп і роздаємо фрази, які казатимемо під час гри.

«Ти — моя маленька донька, моя першокласниця. Ми з тобою поспішаємо до школи, нам потрібно встигнути на автобус. А ти дуже енергійна дитина, дуже допитлива, ставиш багато запитань, навіть у той момент, коли ми швидко йдемо до автобуса. Я беру тебе за руку, і ми біжимо.

— Мамо, а що там таке, подивись! — кажеш ти.

— Ніколи, дивись під ноги! Що ти крутиш головою! Дивись на дорогу! — відповідаю я.

І в цей момент, щойно я вимовляю цю фразу, дитина може сприйняти її буквально — вона заплющує очі, як сказала мама. (Я дістаю шарф, зав’язую дитині очі.)

І ми далі поспішаємо до школи. Забігаємо до автобуса, і я зустрічаю там свою подругу, починаю обговорювати з нею вчорашній день. Донька уважно слухає, потім каже:

— Мамо, мамо, ти чула, як проспівала пташка?

А хто такий дядя Юра?

— Ти чого втручаєшся в дорослу розмову?

І взагалі, що це ти вуха розвісила, як не соромно підслуховувати! Затули швидко свої вуха! (Після цієї фрази я зав’язую доньці вуха.)

Ми виходимо з автобуса, попрощались із подругою і біжимо по дорозі. При цьому я постійно дивлюсь на годинник, щоб не запізнитись.

— Ой, який сьогодні чудовий день! Мамо, мене Маруся чекає, я їй пообіцяла ластик принести, той що…

— Відчепися! Ти чого розбалакалась, ніколи зараз, ми спізнюємося. Та чи можеш ти врешті-решт помовчати?! Швидко рота закрий! (Я зав’язую доньці рота ще одним шарфиком.)

Хапаю дитину за руку, і ми рухаємося далі. Дівчинка вже мовчить, але починає піднімати на ходу якусь гілочку. Я б’ю її по руках і кажу, яка вона неслухняна:

— Що в тебе за руки, що ти постійно щось хапаєш, не можеш без цього! Викинь, я тобі сказала! Забери руки! (Зав’язую руки шарфиком.)

Але тут донька починає стрибати, піднімати ноги. Я шаленію і кричу на неї:

— Ти де цього навчилася? Це що таке? Припини дригати ногами! Стій спокійно! (У цю мить я зав’язую ноги.)

Я дивлюсь на годинник, нервуюся, що ми не встигаємо і починаю підганяти дитину:

— Що ти плетешся, роби крок ширше, ти що, ходити розучилася? Іди швидше! Дай руку! Не руки, а крюки — ні писати нормально, ні тримати нічого не вміють! Дивись на дорогу, не спотикайся, чого ти як сліпа йдеш! Та не мовчи ти, я з тобою розмовляю, глуха тетеря! (У цю мить я прошу всіх промовляти голосно ті фрази, які в них на картках.)

Дитина починає плакати. Я вже практично кричу на неї:

— Чого ревеш?! Чого ти плачеш, я тебе питаю? Перестань ревіти! Ганьбиш мене тільки! Я кому сказала — припини ревіти, ти чуєш мене! (На цих словах я дуже сильно перев’язую талію.) Та продовжую лаяти свою доню за те, що вона нічого не вміє. Я незадоволена всім, що вона робить, забувши про те, що сама ж усе їй зав’язала, та ще хочу, щоб у неї все виходило, причому — обов’язково добре.

Потім я питаю в доньки, що б їй хотілося розв’язати. Найчастіше — це живіт, тому що туго зв’язано «найболючіше» місце. Їй усе заборонили, так ще й плакати не можна, тобто накладено табу на почуття. Дитині це найважче перенести. Кожен має право відчувати те, що він відчуває. Але батьки часто здатні відібрати це право. Далі я розв’язую по черзі те, про що просить дівчинка. І коли вже все розв’язано, я запитую,

що вона відчувала протягом усієї дії? Про що вона думала? Як воно було, коли всі почали наказувати їй?

Чуємо слова душевного болю, неприязні до матері, до інших, що промовляли голосно фрази. Питаю, що допомогло витримати несправедливі слова матері? З’ясовується, що допомогла та людина, яка стояла позаду і весь час підтримувала. Потім питаю про почуття та думки цю людину. Пропоную

подякувати їй за допомогу тому, кого вона підтримувала протягом усієї сценки.

«Отже, дуже часто в житті це буває пересічна людина. І добре, що вона опиняється поруч у потрібний момент. А як живеться тій дитині, у якої навіть такої підтримки нема?»  Дякую за підтримку, а потім беру руку того, хто виконував роль дитини: «Ось у такий стан ми вганяємо свого рідного хлопчика чи дівчинку і при цьому начебто прагнемо шляхетної мети виховання. Дитині дуже важко почути такі слова від рідних мами і тата, але ж буває і так, що ці слова вона почує і не від близьких, а від чужих людей: друзів, учителів… Що тоді робити? Як поводитися?»

Якщо ви бачите свою дитину в такому стані, перше, що ви можете і повинні зробити,— це обійняти її, пригорнути до себе і тримати біля себе стільки, скільки потрібно дитині. Коли їй буде достатньо, вона сама відійде. При цьому ви в жодному разі не повинні плескати її по спині і погладжувати, ніби говорячи: «Це такі дрібниці, що до весілля все загоїться». Ви просто обіймаєте дитину.

Я пропоную провести експеримент (на парті заздалегідь приготовлені смужки, де написані типові вирази, які використовують батьки, коли хочуть зробити зауваження ) - Давайте спробуємо зробити ці зауваження конструктивно, не ображаючи дитину. ( можна залучити до експерименту і класного керівника).

Приклади зауважень

Підсумки цієї роботи:

• спробуйте виявляти правильну реакцію на вчинки дитини: пам’ятайте – вчинки – погані, дитина - все одно хороша! Це правило номер один.
• зробіть навпаки: замість того щоб посварити – похваліть, замість покарання підтримай.
• розмовляйте з дитиною: вона дуже потребую цього.

"Слово дня": Пропоную одним словом висловити своє ставлення до проведених зборів.

Дякую! До зустрічі.

3. Перші ознаки сколіозу . Виступ сестри медичної старшої Комар Мирослави Василівни.

Сколіоз у дітей - досить поширене порушення постави та форми хребта. Сколіозом найчастіше називають викривлення хребта, який може виглядати як буква S або як буква С. Внаслідок сколіозу хребетний стовп може скривлюватися більш ніж на 10 градусів. Сколіоз у дітей характеризується підвищеним градусом викривлення хребта, що відрізняється від норми, яка передбачена анатомією людини для зручності руху. Діагноз ставиться за допомогою рентгенологічного дослідження, який дає чітке уявлення про характер порушення розташування хребетних кісток. Найбільш поширений сколіоз у дівчаток підліткового віку.

Сколіоз - це спадкове захворювання, але лікарі часто не знають причину його виникнення. Важкою формою сколіозу частіше страждають дівчатка, ніж хлопчики. У дорослих прояв сколіозу, який з'явився ще в дитинстві, але не був діагностований або не піддавався лікуванню, може погіршуватися з часом. В інших випадках сколіоз може виникнути у дорослих внаслідок дегенеративного захворювання суглобів хребта.

На щастя, часто при сколіозі стан не погіршується, і все, що необхідно для дитини - це періодичні медогляди. Дітям, які мають сильне викривлення, що прогресивно збільшується, може знадобитися носіння корсета, операція або і те, й інше.

Симптоми

Хребет - це витончена структура, що збоку нагадує витягнуту букву «S». Верхня частина спини нахилена назовні, а нижня частина спини злегка вигнута всередину. Хоча якщо дивитися ззаду, хребет буде виглядати прямою лінією від основи шиї до куприка. Сколіоз - це бічне викривлення хребта.

До зовнішніх ознак і симптомів сколіозу відносяться:

• Нерівне розташування плечей;
• Випирання кута однієї лопатки;
• Асиметрія талії;
• Асиметрія шкірних складок тулуба;
• Перекіс тазу;
• Нахил в один бік.

Якщо кривизна сколіозу посилюється, хребет теж починає скручуватися або згинатися, на додаток до бічного викривлення. Це призводить до того, що ребра на одній стороні тіла випирають назовні, утворюючи реберний горб. На іншому боці ж формується глибока западина, що разом деформує тулуб. Важкий ступінь сколіозу може викликати біль у спині і утруднене дихання.

Причини

Лікарі не знають, що обумовлює найпоширеніший вид сколіозу. Якщо причина не виявлена, сколіоз називається ідіопатичним.

Іноді сколіоз може бути обумовлений основним захворюванням, що вражає нервово-м'язову систему, різницею довжини ніг або вродженим дефектом. Сколіоз також може виникнути під час розвитку плоду. Вроджений сколіоз - це вид вродженого дефекту, що впливає на розвиток хребців, він може розвиватися одночасно з іншими вродженими захворюваннями, такими як патологія нирок.

Сколіоз - це спадкове захворювання, однак у спадковості відіграють роль генетичні (спадкові) фактори, які ще не виявлені. Лікарі також вважають, що патологія спинного мозку та мозкового стовбура грає свою роль при деяких випадках сколіозу. Неправильна постава, дієта, вправи або носіння сумок, портфелів і рюкзаків не є причинами сколіозу.

Фактори ризику

Причина багатьох випадків сколіозу не вияснена (ідіопатичний). Найчастіше сколіоз вперше помічають у підлітковому періоді, в період швидкого росту. Зростання тіла часто є причиною посилення існуючого викривлення.

Крім швидкого росту, фактори ризику, які ймовірно викликають посилення викривлення, включають:

• Стать. Викривлення у дівчаток частіше є більш значними, ніж у хлопчиків.
• Вік. Чим молодша дитина при появі сколіозу, тим вища вірогідність подальшого посилення викривлення.
• Градус викривлення. Чим більший розмір викривлення, тим вища вірогідність подальшого посилення викривлення.
• Розташування. Викривлення в середньо-нижній частині хребта менше буде прогресувати, ніж викривлення у верхній частині.
• Захворювання хребта при народженні. Діти, народжені зі сколіозом (вроджений сколіоз), мають більший ризик посилення викривлення. Вроджений сколіоз вважається вродженим дефектом, що впливає на розмір і форму кісток хребта.

Коли слід звертатися до лікаря

Розвиток сколіозу зазвичай проявляється поступово і майже завжди проходить безболісно. Викривлення може розвиватися таким чином, що ні батьки, ні дитина не помічають його. Важливо якомога раніше виявити викривлення, щоб почати лікування, яке може запобігти посиленню деформації хребта.

На жаль, сколіоз зазвичай проявляється в період, коли діти починають соромитися свого тіла (10-15 років), тому іноді батьки та інші особи можуть не побачити цю проблему. Подбайте, щоб ваша дитина пройшла медогляд, якщо ви помітили будь-які ознаки сколіозу.

Хоча і рідко, сколіоз може призвести до серйозних проблем, пов'язаних зі здоров'ям, наприклад, сильний біль у спині, утруднене дихання, фізичні дефекти і навіть травма легень і серця. Якщо у вашій родині є історія такого захворювання, дитину повинен оглянути лікар.

Обстеження і постановка діагнозу

Дитячий лікар може перевірити наявність сколіозу під час планових медоглядів здорової дитини. Багато шкіл беруть участь у програмах, які проводять медогляди на наявність сколіозу. Якщо в школі у вашої дитини запідозрили сколіоз, відвідайте лікаря, щоб підтвердити цей діагноз.

Лікар збере анамнез дитини і сім'ї і може зробити наступні кроки для постановки діагнозу:

• Фізикальний огляд. Лікар огляне хребет, а також плечі, стегна, ноги і ребра в пошуках ознак сколіозу.
• Рентгенографію. Лікар може призначити рентгенологічне обстеження для підтвердження діагнозу і визначення розміру викривлення хребта. У подальшому проводяться періодичні рентгенівські обстеження з метою моніторингу викривлення і оптимізації рішення щодо лікування.

Лікарі характеризують дитячий сколіоз, грунтуючись на формі та розмірі викривлення, розташуванні викривлення і інших факторах:

• Форма. Викривлення буває поперечним, у формі літери «C» або «S». Вигин хребта порушує природне положення ребер і м'язів, розташованих поряд з хребтом.
• Розташування. Викривлення може розвиватися у верхній частині спини, там, де знаходяться ребра (торакальне), в нижній частині спини (поперекове) або в обох областях (попереково-грудне).
• Напрямок. Сколіоз може згинати хребет вліво або вправо.
• Кут. Лікарі вимірюють кут викривлення на рентгенівських знімках. Нормальний хребет, без сколіозу, що розглядається зі спини, має кут 0 градусів - це пряма лінія. Дуже сильне викривлення, що надає хребту горизонтальне положення або паралельне підлозі, має кут 90 градусів. Сколіозом вважається викривлення хребта більше 10 градусів. Більшість лікарів можуть виявити навіть найменше викривлення під час фізикального огляду, але розмір сколіозу визначається за допомогою рентгену. Дитячий лікар може порівнювати ці величини в подальшому, щоб побачити, чи посилилось викривлення.
• Причина. Близько 85 відсотків випадків сколіозу є ідіопатичними, означаючи, що причина не відома.

Ускладнення

Хоча більшість пацієнтів, які страждають на сколіоз, мають слабку форму цього захворювання, іноді сколіоз може викликати ускладнення, які включають:

Ураження легенів і серця. При сколіозі важкого ступеня, коли викривлення складає більше 70 градусів, ребра можуть притискатися до легенів і серця, ускладнюючи дихання та биття серця. У випадках дуже важкого сколіозу, коли викривлення складає більше 100 градусів, можуть розвиватися ураження легень і серця. У разі порушення дихання підвищується ризик виникнення легеневих інфекцій і пневмонії.

Захворювання спини. Дорослі, які страждають на сколіоз, також як і діти, найімовірніше будуть відчувати хронічний біль у спині, на відміну від інших людей. Також у пацієнтів зі сколіозом, що не піддавався лікуванню, може розвинутися спондилоартроз.

Поведінка. Ваша дитина може соромитися своєї хвороби, такі діти частіше замкнуті, уникають соціуму. Як батьки, намагайтеся залучити вашу дитину до різних видів діяльності, які надають впевненості. Заохочуйте дружбу і нормальні стосунки з іншими дітьми.

Лікування

Дітям зі сколіозом, що мають незначне викривлення менше 20 градусів, не потрібні корсети або проведення операції. Проходьте періодичні медогляди і робіть рентгенографію, щоб переконатися, що викривлення не прогресує. Дітям, що ще ростуть, необхідні медогляди раз на 6 місяців, щоб перевірити, чи не відбулися зміни в стані викривлення хребта.

Рішення про лікування сколіозу грунтується на багатьох клінічних факторах. Існують рекомендації з приводу легкого, середнього і важкого викривлення, але рішення про початок лікування завжди приймається індивідуально. Рішення про лікування залежать від віку дитини, його зрілості, статі, сімейного анамнезу, розміру викривлення на рентгенівських знімках і в залежності від того, наскільки довго він чи вона буде ще рости.

Профілактика сколіозу

Треба сказати, що профілактика сколіозу у дитини лежить не тільки на батьківських плечах. Профілактиці сколіозу повинні приділяти належну увагу вихователі в дитячому саду і вчителі в школах. Тому що якраз в цей час відбувається становлення кісткового скелета дитини.

Якщо існує ймовірність появи у дитини вродженої форми сколіозу, профілактика сколіозу повинна проводитися ще в період планування вагітності. Вона полягає у вживанні майбутньою мамою фолієвої кислоти і вітаміну В12. Ці речовини значно скорочують вірогідність утворення порушень кісткової тканини вродженого характеру, які, в свою чергу, ведуть до майбутнього сколіозу.

Профілактика сколіозу рахітичного походження, що є результатом браку вітаміну Д, що синтезується в організмі людини під впливом сонячних променів на свіжому повітрі, полягає в щоденних вуличних прогулянках з дитиною, причому в будь-який час року.

Батьки зобов'язані контролювати, щоб у дитини завжди була пряма спина, правильна постава, зокрема, коли дитина робить уроки або читає. Зразок правильної постави - це положення тулуба, коли голова трохи піднята вгору, плечовий пояс розгорнуть, опущений і розслаблений, лопатки прилягають до м'язів спини, а живіт візуально знаходиться на одній лінії з грудьми.

Для здорового хребта важливим є вибір ліжка. Ліжко повинно бути напівжорстким, а подушка — маленькою або взагалі можна привчити дитину спати без подушки.

У харчуванні добре надавати перевагу молочно-рослинній дієті: молочним продуктам, які містять кальцій, рибі, яка містить фосфор, та яйцям, у жовтку яких міститься вітамін D. Двічі на рік — ранньої весни і пізньої осені — організм, який росте, повинен отримувати препарати кальцію.

Найкращий вид спорту для профілактики будь-яких кістково-м'язових захворювань — плавання. Також корисні лижні прогулянки, гра у баскетбол та волейбол. Якщо сколіоз лівосторонній,корисним буде великий теніс. Добре займатися і танцями, адже діти 6агато працюють біля станка, їх вчать рівно стояти.

І наостанок варто зауважити, що більшість захворювань, які ми вважаємо наслідком якихось травм, випадковостей насправді є результатом нашої недбалості до власного здоров’я.